Зі спогадів про початок окупації Йоганна Еппа, голови хортицької районної управи

У грудні 1941 р. прибула цивільна адміністрація на чолі з гебітскомісаром Германом Ремом, якому я був підпорядкований. До складу цього цивільного управління входили чотири райони: Хортиця, Запоріжжя, Софіївка та Новомиколаївка. Три останні розташовувалися на лівому березі Дніпра. Отже, тепер у мене був начальник, який віддавав мені накази. З одного боку, це було для мене полегшенням, але також викликало і проблеми, оскільки посадовці з Німеччини не знали ані нас, ані наших звичаїв та традицій. Багато що відрізнялося від Німеччини, і НСДАП на чолі з Гітлером ставилася з підозрою до християнства так само, як і комуністи. У наших школах знову відновилися уроки релігії, але це було заборонено гебітскомісаром. Проте нам дозволили користуватися церквою для богослужінь. У 1935 р. радянська влада перетворила її на кінотеатр. З того часу богослужіння більше не проводилися. Російська православна церква також була приведена до ладу і стала використовуватися. 

Спочатку у мене були різні суперечки з гебітскомісаром. Коли ми краще пізнали один одного, згодом ми стали добрими друзями і мали взаємну довіру. Усе почало відроджуватися. Усі школи були знову відкриті, відновилася робота на фабриках і на цегельному заводі. Частково були облаштовані магазини, зерно закуповувалося у колгоспів, а колгоспники частково знову стали самостійними.

(Джерело: Heimatbuch der Deutschen aus Russland, 1990/1991)